Але файно скрипка йграє, нікому сьпівати,
Сидит біднє за вороти, ніким наказати.
А я єму наказую перепеличками,
А вно мені відсилає та й ластівочками.
Ластівочки, щебетушки не хочут сідати,
Не кортит мня заспівати, лишень погуляти.
Гуляй, доню, не бороню, кілько ти си хочи,
Поки тобі пуста доля голу’ не вклопочи.
Бо як буде пуста доля голу’ клопотати,
То не схочи ти си пити, їсти, ні гуляти.