А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле.

Молодому козакові
Мандрівочка пахне.

Помандрував козаченько*
У чистеє поле.

За ним іде дівчинонька:**
"Вернися, соколе!"

"Не вернуся – забарюся,
Гордуєш ти мною.

Буде ж твоє гордування
Все перед тобою".

Помандрував козаченько
З Лубен до Прилуки.

Ой плакала дівчинонька,
Здіймаючи руки.