В безсоння кави я наллю,
Хоч ніч зійшла вже до кімнати,
Боюся вимовить "люблю",
Щоб того слова не злякати.

Це вік життя чи почуття,
Різниці в цих словах чимало.
Я серцем ще не прочитав,
Що поглядом ти написала.

Приспів:
Ще не любов, але усе ж
В душі так солодко і світло.
Якась прояснена безмеж
Наповнила весняне тіло.
Немов свічусь біля вікна
І грію мрію карооку,
Ще не любов, але вона
Уже здається за півкроку.

Оманлива буває мить,
Слова бувають випадкові,
Але як благодатно жить
Святим передчуттям любові.

Тому малюю кров
І ти на фоні синього туману,
І знов зову тебе до мрій –
Напівчужу, напівкохану.

Приспів (2)