Кришталяться люстри, виблискує зал,
І Ви щось сказали, і я щось сказав,
Не чулося слів, лише погляд очей,
Здавалося наскрізь мене пропече.
Ваш профіль привітний і дотик руки,
Чекав його довго, напевно, віки,
І я зрозумів не підвладне словам,
Що іншому Вам я уже не віддам.

Приспів:
Жінко із блакитними очима,
Нащо Ви зустрілися мені?
Щоб забув я про душі спочинок
І горів у білому вогні.
Жінко із усмішкою Джоконди,
Що неначе вроду з неба п'є,
Я навіки бранець тої вроди,
Добре, що такий на світі є!

Здавалось мені, ми удвох, лиш удвох
І наше єднання освячує Бог.
В людському вертепі, на жаль, все не так,
Я цього не відав, наївний дивак.
Я ставив шампанське на повні столи
Та щезли Ви раптом от так, як прийшли,
Та все ж не серджуся, не викрешую гнів,
Що я Вас побачив, в цім залі зустрів.

Приспів. (2)