Я люблю кольоровий вітер
І лиш краплю людського тепла.
Я люблю, як гойдаються віти,
Коли мріє про спокій душа.
Запитаєш - чому так банально?
Я не знаю, стомилася я.
Запитаєш - невже так буквально?
І у грудях усе завмира...

Наша зустріч - усе пам'ятаю:
Карі очі, палкії уста.
Я про тебе нічого не знаю,
Ти про мене не знаєш, як я.
Вже вечірнії вулички Львова,
Слабе світло нічних ліхтарів.
Твоє ім'я почула я "Вова",
З уст знайомих твоїх лихварів!

Перший крок я до тебе ступила,
Порушаючи тишу нічну,
Свою мрію давно вже втопила,
Куди йти? - Я ніяк не збагну...
Ти приховуєш свою байдужість,
Покохала, відчула на мить.
Я забула про всю свою дурість,
Я про себе забула,
Болить!.. Болить!..

Я люблю кольоровий вітер
І лиш краплю людського тепла.
Я люблю, як гойдаються віти,
Коли мріє про спокій душа.
Запитаєш - чому так банально?
Я не знаю, стомилася я.
Запитаєш - невже так буквально?
І у грудях усе завмира...

Завмира!.. Завмира!..