У них є безмежне небо,
У них є палюче сонце,
І воно їм допоможе
Свою мрію зберегти.
Та щодня людська байдужість
По щоці стіка сльозою,
Тільки дощ на склі малює
Світ очима сироти.

Промінь сонця їх цілує,
Коли сяє крізь фіранку,
Сонце будить їх щоранку
Замість маминих обійм.
Ти на ласку не скупися,
Бо це більше, ніж важливо,
І маленькі рученята
У руках своїх зігрій...

Не відвертайся, друже, |
Дай їм краплинку щастя, |
Бо ці маленькі душі |
У вирі самоти... |
Не відвертайся, друже, |
Просто не будь байдужим, |
Ці діти вірять в диво, |
Вони такі ж як ти... | (2)

У них є безмежне небо,
У них є палюче сонце,
І воно їм допоможе
Свою мрію зберегти...