Там за Сибіром сонце сходить,
Лютий мороз скаженіє,
Славне козацтво в тюрмах сидить, |
Над ними буря шаліє. | (2)

Була колись Україна,
Були вкраїнські гетьмани,
А Катерина вража дочка |
Забрала, Січзруйнувала. | (2)

Підем до тої Катерини,
До тої вражої цариці,
Що би віддала Україну |
Аж по старії границі! | (2)

О, Боже, Боже, зглянься на нас,
Зніми з нас тяжкії кайдани,
Щоб наше тіло козацькеє |
Без слави й честі не вмирало! | (2)