Навіщо з мене безпорадного робити, слухай
Я не глухий – все підставляю всюди свої вуха
По буху важко щось, але так добре зрозуміти
Все, чого хочеш ти і що не тре мені хотіти
Бо ми ж як діти – і ти завжди була дитина
Така маленька неслухняна моя половина
Та почуття як глина... бламц... і вже їх немає
Тільки порох тихо в ніздрі нам влітає... тає
Так тає ніжно, що слова тут просто зайві
Я міг сказати тобі: "Давай втічем разом!"
Але негайно слова усі мої перетворилися у лайно
В твоїх думках не грали вони ролі вже давно
Nо, no more, але у чому справа
Чом почуття твої давно перетворилися в розправу?
І ти, як пава, гордо ходиш наді мною
Все поглядаючи додолу своєю головою
Як купа гною раптом обвалилася на мене
І світ сміється тупо – чом життя таке скурвлене?
І NOTA BENE!, я став й послав усе до біса
Клянуся, що набридла вже мені твоя мармиза
І все що здалеку золото – зблизу вбивалося в серце колом
То твої підколи спалювали мене наче "молотов"
І лиш уколом у серце я вколював твою дозу
Але по колу суперечки винести не в змозі вже

Приспів:
Інколи я просто злюсь на людей, б'ю в стіни кулаками
І заспокійливе, як їжа вже, але це так, між нами
Часом зриває дах і в очах моїх ніби чорні плями
Та сльози градом падають у низ, але це так, між нами

Чому скажи мені зараз, коли вже рік як не разом
Ти далі ходиш у ZARA і кидаєш свої фрази?
Ніби тобі є діло, ніби це має значення
Питаєш як у мене справи? Чуєш, до побачення
Мені ж побачення з тобою, як у серце жалом
А ти все жалиш, сука, і ніби тобі мало
Того всього що було між нами – точно вже не буде
Твій телефон об стінку в Києві, з виделкою в груди
Ти взагалі думала головою що б могло бути
Якби по-злому все що було могло обернутися?
Й мої запудрені мізки жили одною особою
Й так як ти пішла із них – серце наповнилось злобою
І я не побоюсь сказати правду – моє право
І у моїй історії нема давно вже lov’у
І тільки очі мої в пошуках тебе – бо звикли
Я лиш попрошу в тебе одну річ, будь ласка, зникни!

Приспів