Вагомі слова виростають у речення,
А будь-що серйозне в смішне заперечення,
Тебе вириває від сірості буднів,
Проблеми присплять, але завтра розбудять.
Боротися мовчки, щоб заплакати вголос,
Твоя демократія не рахує твій голос,
Ці стіни все чують і в мене на завтра
Лишилось так мало – моя терпка правда

Хвилюється віття дерев
Корінням вростаючи в небо
Коли не лишається вибору
Я знову тікаю в себе

Вбий в мені раба системи,
Гвинтика в машині, елемента схеми
Контрольним пострілом звільни мою душу
Переступивши страх і табу непорушні
Слухай, не відмовляйся чути
Природа кличе сильних і я не хочу бути
Приреченим на рух від точки до точки
Знаєш як воно здихати мовчки!

Сім’я виростає з твоєї самотності,
Як ти виростаєш з пафосу й гордості,
Роки позбавляють сміху і щирості,
Коли музика стає лиш тільки фоном для фальшивості.
Кредити твої розбігаються в часі,
Мрії стають неживі і пластмасові,
Твоя половинка як мішень для агресій,
Відпочити б від себе, хвилин хоча б на десять.

Замініть мені волю й свободу грошима,
Пообіцяйте щасливе майбутнє за плечима,
Розкажіть про любов, про терпіння і муки,
Про ще гірші ситуації й опущені руки.
Я послухаю вас як в чергове, як завжди,
Ви розкажете всім окрім себе всю правду.
Замінивши життя на шаблони й макети,
Ви чекаєте гордо гламурної смерті.