Політ поезії! Це хрест?
Хіба у строфах тільки рими?
Це з невідомого у зриме
Воскрес ти – з полум'я небес...

Це слова музика жива
В безсмертнім дотику до світла,
Коли краса душі розквітне
В звучанні сонячного дня.

Де струни серця струсять тінь
У мить зворушення й натхнення –
Там і покличеш сьогодення
У край божественних творінь.

Вербальне бачення перлин
У відображенні уяви?
Пророцтво змін шука в заграві
Землі й народу свого син.

Це наче запис та печать
Доби і злетів, і печалі,
Коли найвищі ідеали
На нотах грації звучать.

Вона, як жінка вічова,
Бо в ній спокутувать не проти
І геній, й дурень, і підлота
Набуті справи та слова.

Карбуєш правду в ній життя
Й обличчя пройденого часу –
Їх заведеш без викрутасів
У чисті зали майбуття!