В оточені неону гламурних кафе
Старенький, самотній гендел.
В закуреній залі час ніби застиг.
-Надюша, як завжди. Не забудь розігрій.

Надюша, як янгол, у білім убранні,
У райськім тумані, спускається з бару,
Збирає бокали, а посмішка сяє
Немов би щось знає, немов би щось знає.

Він дивакуватий, інтелігентний,
Таємничий очкарик, його тут вже знають.
"стограм", світле пиво, під плавленний сирок,
В кутку "україна" на нього чекає.

Хай б*ють молотки, розрухують струни,
Хай пальці біжать чорно-білими стежками,
Хай прокинуться душі під холодним душем
Цієї мелодії:-"ей, ти паслушай?!"
Нікого не слухай, грай цю мелодію,
Ти під охороною надійною – янгол за барною стійкою...

Ці стіни чи мало цікавих історій
Закарбували під шар вапнякрвий.
"духан" комбіжиру, тютюну і похмілля,
Як оберіг цієї місцини.

Очкарик розплющив очі
і збентеженим поглядом пробігся по напівосвітленній залі.
Клавіші впилися в пальці прощальним поцілунком, мажорним акордом...