В морях з шафіру плюхкають краплини,
Хлюпочуть срібні краплі в сріблі рік,
І гребінь вітру чеше їх відвік,
І сонце п'ють, мов овочі калини.

В цілунках тих ростуть дрібні цятини
У білопері хмари, літа лік,
Підносять вгору свій вовнистий бік,
Геть утікають від землі долини.

Та вітер вдарить в їх легкі вітрила,
Та млу зморозить білогриву в воду,
На землю їх ваги вертає сила.

Нам годі побороть свою природу,
Бунт вічно палить, вічно ломим крила
І знов спадаєм на землі колоду...