Світанок народжує краплю роси,
Котра омиває рослини і луки...
Здається ось так і життя
Для краси, а втім може десь воно...
Доле... Для муки...

Народжує матір дитину свою,
Щоб рід мав коріння і віти розлоги...
І щоби дитятко не збилось з дороги...
Йшло рівно і легко...
Не падало долу...
Хоча, як не впавши
Пізнать гірку школу?..

Для хлібу народжує поле пшеницю...
Збирає зернятка усі воєдино,
Щоби була сита держава, родина...
Хоча десь загубиться єдина зернина...
То може на краще?..
І там проросте Україна!..

А для козака зацвіте у садочку,
Посаджена ненею мальва яскрава...
Вона колисатиме ночами дочку...
Омиє в любистку,
Щоб не для забави...
Аби полюбив той єдиний на вік...
З народження обраним
Є чоловік!..