Догорає свіча, залишає душа
Своє тіло й кудись відлітає,
В невідомі світи, - |
Ми не знаєм куди, |
Бо про це лиш Господь один знає... | (2)

Догорає свіча, залишає душа
Своє тіло й до Господа лине,
Сюди йде увесь люд, |
Йде на праведний суд, |
Попрощавшись з ділами земними. | (2)

Догорає свіча, залишає душа
Своє тіло, колись таке ніжне,
Милувався хтось ним, |
До безтями любив, |
А тепер говорити вже пізно. | (2)

Догорає свіча, залишає душа
Своє тіло й кудись відлітає,
В невідомі світи, - |
Ми не знаєм куди, |
Бо про це лиш Господь один знає... | (2)