На площі зібрались люди -
Заклики та гасла чутно всюди.
На площі зібрались люди –
Чоловіки й жінки...
Життям наливаються груди
І масло в вогонь підливається.
На вулиці лютує грудень,
І снігом білим завірюха починається...
Він кличе на діло праве,
І він, звичайно, по-своєму правий.
А в мене незакінчені справи,
І діти вдома, і жінка чека.
Та все затягнулось вузлами -
І стало гаряче між ними і нами.
Він був по-своєму правий,
Вороги зліва, вороги справа...
Це початок нового дня!
Це світанок нової епохи!
Батьку, не сідлайте коня,
Батьку, зачекайте трохи...

І закрутилось, і завертілось,
А іноді ж так повернутись хотілось!
Хотілося, навіть із сто верст проперши,
А за вікном уже двадцять перший.
Шалений вирій, безумна інтрига,
Дніпро, переправа, потріскана крига,
І брат, що лишився під нею,
А ми вже вкотре перед западнею...
Це початок нового дня!
Це світанок нової епохи!
Батьку, не сідлайте коня,
Батьку, не чіпайте зброю!

Пробач, порубаний друже, -
Морду скривив, і очі примружив.
Ми будемо йти далі -
Щоби не сталося – не вертати!
А жінка чекатиме мужа,
Так, як і я, вночі очі примружив.
Як жаль, що на вулиці стужа,
Так прикро, що їй мене не зустрічати...
Невже це початок нового дня?
Невже це світанок нової епохи?
Батьку, не сідлайте коня,
Батьку, відпочиньте трохи...