Всі колись ми були малюками,
Бавилися нишком під столами,
Спершись на коліна й руки,
О, дитячі муки,
Тужилися іти,
Хотілося іти.

Перші кроки, скорені пороги,
Мами сльози на побиті ноги,
Батька сильні плечі,
Котрі запрягали коні,
Поспішали в світ,
Для нас незнаний світ.

Приспів:
Вітер в полі не зупинить,
Примхи долі не одурить,
Вітре в полі, не обжени,
В примхах долі йти підсоби.

Підростали, дім свій покидали,
Роздоріжжям волю гартували,
Ми на "ти" фортуну звали,
Всі вершини брали,
Скільки було мрій,
Тих років п’янких мрій?

Юність всіх дурманом ошукає
І коли зненацька залишає,
Хтось повірить в свою долю,
Інший – в біль мозолів,
Що життя пройти –
Не поле перейти.

Приспів

Десь осядем, роки вмить проскачуть,
Скроні сивиною там заплачуть,
Будуть терпнуть ноги й руки,
О, стареньких муки,
Та все ж будем йти,
Дай нам, Боже, йти!

Приспів