Ну-ка, панове-господарове,
Постаньте в ряду, я Козу веду.
Недавно з Москви з довгими косми.
Косами зв'яжу, рогами сколю,
Хвостом, бородою да й двор замету.
На печі жито ногами збито,
На полу овес великий порос.
В сінях пшениця. Перепелиця
Вивела діти - любо гледіти.
Старшиє й меншиє та й полетєли,
Середольшиє посиротєли.

Десь ти, Козонько, не господиня,
Що своїх діток не покормила.
Да взяла серпок, побігла в садок,
Нажала травички овсяний снопок,
Да й покормила да й своїх дєток.

Бєгла козонька на тиє сельца,
На тиє сельца - в Михайльовщину.
В Михайльовщині всі стрільці ловці Миколайовці,
Хочуть Козоньку да й застрілити.
А я тих стрельцов да й не боюсе,
Тольки боюсе старого Дєда, борода сєда -
Іде, хракає, києм махає.
Да вдарив Козу пуд ліву вуха,
З правого уха потекла юха.,
Пуц - Коза впала, здохла, пропала.

Іде хазяїн, коледу несе,
Ще й коледицю, ще й паланицю,
Ще й кусок сала, щоб наша Коза ситая стала.
Устань, Козинько, та й не ленуйсе,
Пану хазяїну в ноги вклонисе,
Ще й хазяєчці - нашой паночці,
Шоб добра була, ще й сто грам дала.
Шоб наша Коза весела була.
А Дєду - пірог, шоб Козу стерог.

Добрий вечор!