Шумить весна, вкриває листя віття,
Бузками запашними розцвіта...
Лишилися в серцях од лихоліття
І слави дзвін, і вічна гіркота.

Бува, одна, тамуючи досаду
Вдовиної печалі й самоти,
Надіслані з окопів Сталінграда
Я знов твої прочитую листи.

Листи, листи - реліквії кохання,
Трикутні, наспіх писані листи,
Літописи геройства і страждання,
Надій твоїх пожовклі паспорти.

Не знаю я, яку страшну воронку
Там громом вибив проклятий снаряд...
Одержала неждано похоронку:
"Ваш муж погиб в боях за Сталинград..."

І по щоках скотилася сльозина,
Гойднулось горя полум'я руде...
Я в розпачі притискувала сина
І донечку маленьку до грудей.

А роки йшли... Вже й сина одружила,
Дочку недавно заміж віддала...
А туга все тече й тече у жилах,
А рана й дотепер не зажила.

Літа, літа, птахи моєї долі
Полинули на крилах самоти...
Реліквіями давніми, як болі,
Реліквіями давніми, як болі
Печуть твої пожовклі вже листи.