Ой вчора я був випивший, а сьогодні нутко,
Да й прийшов я до шинкарки, да й горілки хутко.

А шинкарка молода за біду не знає,
Тільки стала на поріг, за гроші питає.

Давай давай, не питай, бо мало не згину,
Як не стане чим платити – скину кожушину.

Як не стане чим платити – скину кожушину,
А шинкарка за рукав, сховала в килину.

Вийшов бідний чоловік но в одній сорочці –
Стоїть булка, оселедець, горілка в півочці.

Як випив він, закусив він, да й ще й з понеділка,
Подивився у вікно – мабуть їде жінка.

Прийшла жінка на поріг, на порозі стала,
Ледве ледве через плач добридень сказала.

"Чоловіче, чоловіче, що жбо це ти робиш –
Жінка гола, діти босі, ти ж до корчми ходиш?!"

"Ой ти, жінко, не сварись, іди випий чарку,
Та не роби межи люди ізо мною сварку!

Іди випий чарку, та й іди додому,
А як хто буде питати – не кажи нікому.

А як хто буде питати, то знай, що сказати –
Пішов бідний чоловік гроші заробляти!"