Класична гітара — струнно-щипковий інструмент із нейлоновими струнами, який широко використовується у класичній музиці, фламенко та сучасних аранжуваннях. Вона має характерне тепле й м’яке звучання, яке формується завдяки особливостям конструкції.

Щоб займатися музикою впевнено, варто добре знати свій інструмент. Так само, як ми без зусиль пам’ятаємо алфавіт чи дні тижня, корисно вивчити й будову класичної гітари.

Багатьом здається, що достатньо знати лише про струни та кілки. Але цього замало. Часто, коли з інструментом щось трапляється, виникають труднощі з описом проблеми. Хоча інформації про будову гітари дуже багато і вона доступна кожному, не всі знаходять час її прочитати. А коли стається поломка, вже доводиться пояснювати майстру «на пальцях», що саме сталося.

Корпус

Корпус виконує роль резонатора й значною мірою визначає тембр. Він складається з:

1. Верхня дека — зазвичай виготовляється з ялини або кедра; головний елемент, що впливає на звучання.
2. Нижня дека і обичайки (боковини) — забезпечують міцність та акустику, часто робляться з палісандра чи махагоні.
3. Резонаторний отвір (розетка) — круглий отвір у верхній деці, прикрашений декоративним візерунком.
4. Місток (бридж) — деталь, через яку кріпляться струни до корпусу та передають вібрацію дереву.

Голівка грифа

1. Кілки (механіка) — дозволяють натягувати й налаштовувати струни. У класичних гітарах вони встановлені вертикально.
2. Отвори для струн — через які струни закріплюються й обмотуються навколо осей кілків.

Гриф

Гриф — довга частина інструмента, на якій музикант притискає струни.

1. Накладка грифа (з ебену чи палісандра) — поверхня з металевими поріжками-ладами.
2. Лади — металеві смужки, що ділять струну на півтони.
3. Порожок верхній — маленька кісточка або пластикова вставка, яка задає початкову точку звучання струн.
4. Усередині сучасних гітар іноді є анкер — металевий стрижень для регулювання прогину грифа (але в класичних моделях він використовується рідше).

Струни

На класичній гітарі ставлять нейлонові струни:

1. верхні (тонкі) — чистий нейлон,
2. нижні (басові) — нейлон із металевим обплетенням.

Вони звучать м’яко й менш різко, ніж металеві струни акустичної гітари, що робить гру комфортнішою навіть для початківців.

Особливості класичної гітари

1. Ширший гриф (≈ 52 мм), що полегшує виконання акордів і поліфонії.
2. Відкрита головка з вертикально розташованими кілками.
3. М’який, насичений тембр завдяки нейлоновим струнам.
4. Використовується для класичної музики, романсу, фламенко й сольних виступів.