Іноді здається, що межа
І ти вже за, не перед нею,
І смикаєш систему кореневу,
Наляканий замежжям не на жарт...
Досить міцно вже тримає ґрунт,
Але ж земля не все зайняла
З твого тіла... В гнізді у кроні,
Склавши міцно крила,
Птахи твої не знають інших рук!..

Приспів:
Лети,
Навіть якщо униз!..
Лети,
Не смій ховати погляд!..
Лети,
І до останнього дивись
Не бійсь це ж ти!..
Це твій останній спогад!..

Клятий горизонт відпустить вверх
І знову наче лиш тобі одне світило,
Нутро, завмерше, тихе й обгоріле,
Знов відкладе межу не на тепер...
І досить міцно вже тримає ґрунт,
Але ж земля не все зайняла
З твого тіла... В гнізді у кроні,
Склавши міцно крила,
Птахи твої не знають інших рук!..

Приспів.