Знайти – і втратити!
Знайти – і втратити...
Байдуже перегукуються дзвони
Скляних зірок
холодних і сумних.
Тече ріка життя
і мулом часу
Заносить твої очі,
постать,
мову.
Іржавіє повітря, де жила
Твоя душа,
І зримо
неупинно
кам’яніє.
Мій голос,
Відчай мій болючий перейма,
До самого обличчя підступає.
Ще трохи –
І замкнеться незворотно
Безмежна кам’яна в’язниця,
В якій тебе
Не буде вже ніколи.