Літа минають, літа минають
І їх ніяк не зупинить,
А думка тає, нам серце крає,
Нам серце крає (2) кожну мить.

Були ми гожі, як в травні рожі,
Були уста, як маків цвіт,
Було кохання, було зітхання,
Було і нам (2) сімнадцять літ.

Літа минають, літа минають
І час нам скроні посрібнив
І не забути, і не вернути,
Усіх кого (2) колись любив.

І в юнь, і в старість життя нам в радість,
Бо кожен день живем з надій.
І в 30 років, і в 40 років,
І в 50 (2) ми мололоді.