вся песня: Bm C7 B

[Інтро]
Ноги топBmчуть сніг розталий, що лиC7шився на той рік
Між бетоBну та металу є вогонь, що досі грів
У дорогуBm між містами манить вогC7ник угорі
Ми із гнізBд повилітали, залишивши матерів
BmБіжимо за сC7енсом, несемось
BЄ попереду вершини й незвідані землі
BmВсюди мегапоC7ліси й села
BМи крізь них проходимо в повітрі й в наземних
BmДосвіду би нам. СкрC7ита рюкзаком спина
Намір —B витягти з-під дна всі скарби. Це нас єдна
BmБільше віри та жаги. ВсеC7 жбурляєм на ваги
БільшеB планів на роки: бути з ким і стати ким
BmПросто бачити цей світ, з’єднатC7ись з ним є на меті
Я так чBасто бачу молодь, всі вони є саме ті
BmМи сумуємо за домом, душC7у ранить заметіль
Але вжеB за руку схоплена та неосяжна ціль
Ноги тBmопчуть сніг розталий, що C7лишився на той рік
Між бетBону та металу є вогонь, що досі грів
У дороBmгу між містами манить вогC7ник угорі
Ми із гнBізд повилітали, залишивши матерів
Ноги тBmопчуть сніг розталий, що C7лишився на той рік
Між бетBону та металу є вогонь, що досі грів
У дороBmгу між містами манить вогC7ник угорі
Ми із гнBізд повилітали, залишивши матерів
А що там попереду чекає?
Заплакана щока? А може, там бичачий кайф?
А може, кіт з мішка? А може, Авель там? Чи Каїн?
Чи жменя із землею там? Чи вирвана чека?
І до ворожки не ходи, і кава, що на дні, мовчить
Із рота пар, а в когось дим, а в когось марля є мов щит
В когось вже нема нічого — тільки вітру пара жмень
Хтось прощається сьогодні, щоб почати завтра день
Кольорові сни — ми беремо фарби з них
Ми шукаєм новизни, хтось угору, хтось униз
Бачу вдачі довгий хвіст, давить емоційний піст
Сьогодні спад, а завтра зріст, щоби жити у цій грі
І порушувати правила застарілих систем
Ще випити прийдеться лиха тисячу цистерн
Мати б друга, мати б волю, мати б долю, мати б все
Час минає течією нас від дому все несе
Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів
Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік
Між бетону та металу є вогонь, що досі грів
У дорогу між містами манить вогник угорі
Ми із гнізд повилітали, залишивши матерів