CmСкільки печалей і скільки морок,
G5І ти вже не можеш ступити крок,
GmІ вже зупиняєшCm серце, Cmрахуючи втрати.
І так нам бракує добрих вістей
В країні, в якій так багато дітей
Знають як варто жити й за що помирати.
Та клітка для птаха така тісна
І легко дається нам кожна весна,
І час обривається вранці відлунням прибою.
ПоCm нас залишаються радість і сміх.
G5Любити – це значить бути для всіх.
GmВірити – значитCmь уміти Gm5вести за собою.

C5Знову горять, горять G5мости і зводяться стіни,
CmАле тримають нам C5горішні основи
C5Діти, які, які пророслG5и в небо країни,
Gm5Діти, що стали Cmнам продовженC5ням мови.



G#mДіти в небо проросли, вони прагнули літати
ТакCmу долю прописав їм десь несправедливий автор
Ті, Cmкого нема сьогодні скажуть всім про себе завтра
Ніби фініш, але G5знову починається зі старту цей шлях
А скільки ж всього треба пережити їм
Щоб блукаючи по світу вони скрізь були своїми
І якими бути треба щоб навколо розуміли
Чому в вухах є шум, чому чорне вже не біле і вогонь
У сердцях вогонь, у очах вогонь, за вікном вогонь
Все чуже навколо свого і скількі в небі журавлів
Шукає прихистку весною скільки душ восени вони забрали з собо в небуття.
Що то є життя? В чому його кошт?
Більше сльози не течуть просто очі залив дощ
Він може змиє бруд сухий, змиє попіл до кінця,
Але не змиє слід історії з молодого лиця..

CmЗнову горять, горять мG5ости і зводяться стіни,
CmАле тримають нам Cmгорішні основи
CmДіти, які, які пророслG5и в небо країни,
Gm5Діти, що стали Cmнам продовженCmням мови. (Діти-Діти-Діти)

CmЗнову горять, горять мG5ости і зводяться стіни, (Стіни!)
CmАле тримають нам Cmгорішні основи
CmДіти, які, які пророслG5и в небо країни, (Діти!)
Gm5Діти, що стали Cmнам продовженCmням мови.

Cm G5 Gm Cm х2