Ти ходиш поруч, яка причина?
У синю пору зовеш очима.
Ясне обличчя, волосся русе,
Мене ти кличеш, а я боюся.

Слова привітні, слова медові,
Весна і літо у кожнім слові.
Слова незвичні, як цвіт із гаю,
Мене ти кличеш, а я вагаюсь.

На снах тривожних гадаю знову
Чи вірить можна терпкому слову?
Чи не сховалась у них спокуса?
До себе горнеш, а я боюся.

Мені ти кажеш, мене ти кличеш,
Красою в’яжеш, теплом калічиш.
Ой, нене-нене, моя матусе,
Ти – все до мене, а я боюся.